prosa – літер. цілеспрямована мова) – усне або письмове мовлення без поділу на сумірні відрізки – вірші; на противагу поезії її ритм спирається на приблизну співвіднесеність синтаксичних конструкцій (періодів, речень, колонів).
Проза — це письмове чи усне мовлення, яке на відміну поезії не розділена на ритмічні відрізки: рядки і строфи. У неї немає рими та композиційних повторів, як у віршів. До художньої прозі відносять роман, новелу, повість та оповідання, есе та нарис, притчі та інші жанри.
Коли людина підростає і починає читати сама, вона переконується, що її здогад цілком виправданий. Все, що надруковано в книгах, розташовується на сторінці одним із двох способів: у стовпчик або в рядок. Текст, записаний у стовпчик, називається віршами. У рядок – прозою.
Письменники поділяються на поетів, прозаїків, драматургів. Драматурги – це ті, хто пишуть п'єси. Прозаїки – автори, які пишуть прозу.