Антикоагулянти прямої дії – препарати, що безпосередньо впливають на активність циркулюючих у крові факторів згортання, тоді як антикоагулянти непрямого дії гальмують синтез протромбіну та деяких інших факторів у печінці.
Розрізняють антикоагулянти прямої дії (гепарин, гірудин), що знижують активність тромбіну в крові та антикоагулянти непрямої дії (дикумарин, варфарин, неодикумарин або пелентан, фенілін, синкумар), що порушують утворення протромбіну в печінці, що бере участь у згортанні крові.
Усе антикоагулянти непрямого дії поділяються на три основні групи: монокумарини – Варфарин, маркумар, синкумар; дикумарини – дикумарин, тромексан; індандіони – фенілін, дипаксин, омефін.
Пероральні антикоагулянти – Антивітаміни К (ПОАК-АВК) у клінічній практиці застосовуються більше 60 років. Вони є високоефективними ліками, що запобігають розвитку венозних тромбоемболій – ВТЕ (тромбози вен та тромбоемболія легеневої артерії – ТЕЛА) та інсульту при фібриляції передсердь (ФП) [1].