Елегія ліричний жанр, що містить у віршованій формі емоційний результат філософського роздуму над складними проблемами життя. Спочатку в давньогрецькій поезії елегія позначала вірш, написаний строфою певного розміру, а саме двовірш — гекзаметр-пентаметр.
ελεγεια — скарга) — камерний музичний твір задумливого, сумного характеру. Елегія як інструментальна п'єса (для будь-якого муз.
виникла Греції 7 в. до зв. е. (Каллін, Мім-нерм, Тіртей, Феогнід), спочатку мала переважно морально-політичний зміст; потім, в елліністичній та римській поезії (Тібулл, Проперцій, Овідій), переважаючою стає любовна тематика.
Сумно-мрійливий, меланхолійний.