Зовнішнє вухо – це видима частина слухового апарату, утвореного вушною раковиною та зовнішнім слуховим проходом. Основу вушної раковини становить еластичний хрящ, покритий шкірою з обох боків.
Зовнішнє вухо людини складається з вушної раковини та зовнішнього слухового проходу. Вушна раковина – складної форми пружний хрящ, покритий шкірою; його нижня частина, яка називається мочкою, — шкірна складка, що складається зі шкіри та жирової тканини.
Функція зовнішнього вуха – уловлювання звуків та їх проведення до барабанної перетинки. Середнє вухо – це порожнина, розташована всередині скроневої кістки, яка відокремлена від зовнішнього слухового проходу барабанною перетинкою (анатомічно відноситься до середнього вуха).
Зовнішній слуховий прохід – кістково-хрящовий канал, що відноситься до зовнішньому юшку і що з'єднує його із середнім вухом. Зовнішній слуховий прохід людини поширюється від вушної раковини до барабанної перетинки, має довжину близько 26 мм та діаметр близько 7 мм.