Після полону вони перебували на збірних пунктах військовополонених, потім у тимчасових армійських таборах, звідки передавалися до НКВС для подальшого відправлення до таборів ГУПВІ.. Саме тоді кількість полонених зменшувалася з різних причин (смерть від поранень, пагони, самогубства, нещасні випадки тощо.
Близько третини військовополонених загинули в перші місяці полону, знайшовши свій останній притулок у мерзлій сталінградській землі. Пік їхньої смертності припав на лютий-березень 1943 року. — Приблизно 70 відсотків із тих, хто потрапив у полон німців мали серйозні обмороження та дистрофію другого та третього ступеня, — пояснює Олег Фірстков.
СРСР хотів встановити дипломатичні відносини із ФРН. Уряд Західної Німеччини вимагав на це звільнити всіх колишніх солдатів і офіцерів Третього Рейху. Восени 55-го останні полонені німці покинули Радянський Союз.
4 травня 1950 року було оголошено, що завершено репатріацію всіх німецьких військовополонених, захоплених під час війни. Усього було повернуто 1939063 військовополонених.