Отже, магніт притягує до себе залізо, сталь, чавун, нікель, кобальт. Усі ці речовини називаються магнітними. Все ж решта речовин, які не притягуються до магніту, називаються немагнітними.
Як матеріали для постійних магнітів зазвичай служать залізо, нікель, кобальт, деякі сплави рідкісноземельних металів (як, наприклад, у неодимових магнітах), а також деякі природні мінерали, такі як магнетити.
Ми бачимо, що великим тяжінням володіють полюси магніту, а центр не притягує тирсу взагалі.
Навколо магніту Існує магнітне поле. Поля двох магнітів взаємодіють між собою, і ця взаємодія проявляється як тяжіння чи відштовхування магнітів. Для візуалізації магнітного поля постійного магніту використовують залізну тирсу.