Відносна щільність (питома вага) сечі залежить від вмісту в ній щільних речовин (сечовини, мінеральних солей та ін, а у випадках патології – глюкози, білка) й у нормі становить 1,010-1,025 (щільність води приймається за 1).
Відносна густина (питома вага) сечі залежить від кількості та молекулярної маси розчинених частинок. Відносна щільність сечі характеризує здатність нирок до розведення та до концентрації сечі. Відносна щільність сечі коливається протягом доби у межах.
Питома вага сечі залежить від кількості розчинених у ній речовин: сечовини, сечової кислоти, креатиніну, солей. Зменшення питомої ваги сечі (Гіпостенурія) до 1005-1010 вказує на зниження концетраційної здатності нирок, поліурію, рясне питво.
Низька щільність сечі (1,005-1,012) – гіпоізостенурія – свідчить про зниження концентраційної функції нирок. Такий стан спостерігається при зморщеній нирці, хронічному нефриті. Висока питома вага сечі (понад 1,020) можливий при гострому нефриті та цукровому діабеті.