У 1945 році під час Празької операції Власов був полонений радянськими військами, у серпні 1946 року засуджений за звинуваченням у державній зраді, позбавлений військового звання генерал-лейтенанта і державних нагород СРСР, за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР був страчений через повішення 1 серпня .
Понад 45 тисяч власівців, виданих союзниками, були поступово розподілені по Західному Сибіру. Їх відправляли до Прокоп'євська (ПФО № 0315), Кемерово (ПФО № 0314) та Кізел (ПФО № 0302). Офіцерський склад РОА, а заразом і білоемігрантів поселили до іншого табору.
При виході із оточення А. А. Власов залишив війська армії та 12.7.1942 р. добровільно здався у полон.
«Зоряна хвороба» – друга причина зради Сталін призначає Власова головним переможцем битви під Москвою. У генерала починається "зоряна хвороба". За відгуками товаришів по службі, він стає грубим, зарозумілим, нещадно криє матом своїх підлеглих. Постійно козиряє своєю близькістю до вождя.