Старослов'янська кирилиця – перша кирилична абетка з 46 літер, що склалася на рубежі IX і X століть для запису старослов'янської та згодом церковнослов'янської мов.
У слов'янській абетці було 43 літери. Лише за Петра I змінилося кількість букв, їх стало 36. Пізніше в абетку внесли нові літери (їх не було у старослов'янській мові) – Е та Й. У 1918 р.
Склад первісної кириличної абетки нам невідомий; «класична» старослов'янська кирилиця із 43 літер, ймовірно, частиною містить пізніші літери (и, оу, йотовані).
Вчені вважають роком народження слов'янської абетки 863. Для її створення знадобилося багато роботи над відокремленням звуків слов'янської мовиа потім створення системи письмових знаків. За основу слов'янської абетки брати Кирило та Мефодій взяли структуру грецького алфавіту.