Лезгінські мови є найпівденнішою гілкою нахсько-дагестанської сім'ї і відповідно найпівденнішою мовною групою Росії. Історично вони поширені на півдні Дагестану та півночі Азербайджану, а також представлені на сході Грузії (удинська мова). Чисельність тих, що говорять на них 882 100 осіб (2017).
У світі налічується від 680 000 до 850 000 лезгін. З них у Росії, за результатами перепису населення 2010 року, проживає 476 228 осіб, у Дагестані – 387 746 осіб. За результатами проведеного в Азербайджані перепису населення 2009 року, тут мешкають 180 300 лезгін. За іншими оцінками, їх 350 тисяч.
Чисельність лезгін у Росії становить 473722 людина (0,35% населення), зокрема у містах – 241986 (51%). У Дагестані проживає 385240 лезгін, що становить 13,3% від населення республіки (2010 р.). Лезгіни розселені компактно на південному сході Республіки Дагестан та у суміжній північній частині Азербайджану.
р. Лезгінський словник. – Махачкала, 2003. Містить близько 12700 слів.