9 (20) грудня зібрана Суворовим військова рада ухвалила негайно приступити до штурму фортеці, який був призначений на 11 (22) грудня. На раді Суворов заявив: «Два рази тримала в облозі Ізмаїл російська армія і двічі відступала; нам залишається втретє або перемогти, або померти зі славою».
Закінчивши у 6 днів підготовку штурму, Суворов 7 (18) грудня 1790 року направив коменданту Ізмаїла ультиматум з вимогою здати фортецю пізніше як за 24 години з моменту вручення ультиматуму. Ультиматум було відхилено.
Фортеця без слабких місць Високі стіни на музейній діорамі – не більш ніж вигадка художника. У період розвиненої артилерії вони втрачали всякий сенс, оскільки легко руйнувалися облоговими знаряддями. Тому Ізмаїл був підперезаний потужними земляними валами – гарматне ядро при попаданні в бруствер вязла в насипу конструкції.
22 грудня 1790 року Одним із таких днів став День взяття турецької фортеці Ізмаїл російськими військами під командуванням А. У. Суворова 22 грудня 1790 року. Особливого значення під час російсько-турецької війни 1787 – 1791 років мало взяття Ізмаїла – цитаделі турецького панування на Дунаї.