Криза одного року (криза першого року життя) – одна з нормативних вікових криз, що завершує дитячий період розвитку. Криза не має чітких часових кордонів, приблизна тривалість від кількох місяців до півроку. Тривалість, вираженість та інтенсивність перебігу кризи є індивідуальними.
Криза першого року життя дитини спостерігається у віці 1–1,5 років. Він поділяє періоди дитинства та раннього дитинства, забезпечує перехід від одного етапу розвитку до іншого. Його початок та тривалість залежать від індивідуальних фізіологічних та психологічних особливостей.
Для кризи першого року характерні такі ознаки:
- «трудовоспитуваність» – дитина немовби не чує ваших слів, вимагає до себе підвищеної уваги;
- різко зростає бажання зробити все самому;
- малюк загострено реагує на зауваження;
- частішають капризи на, здавалося б, порожньому місці.
Дуже важлива порада для проходження через криза 1 рік: дотримуйтесь свого початкового рішення та дійте спільно з партнером. Якщо ви забороняєте щось, то йдіть до кінця, інакше у дитини може сформуватися «розуміння», що плачемо, криком чи іншим йому зручним способом можна отримати своє.