Простіше кажучи, це означає, що ніщо не може диктувати характер людини, її життєвої мети тощо; лише сам індивід може визначити їхню сутність. Згідно Сартру, «Людина перш за все існує, стикається із самою собою, виявляється у світі – і визначає себе згодом».
Висновки: Класичний гуманізм, проголошуючи найвищу цінність людської особистості, містить теоретичні можливості для маніпуляції та навіть насильства над цією особистістю. Екзистенціалістська версія гуманізму дозволяє уникнути тих теоретичних вад, які відкривають дорогу до цих можливостей.
Екзистенціалізм — це напрямок, у якому предметом вивчення стає існування людини з її звичайними проблемами, трагедіями, емоціями. Перекіс у бік трагічності людського існування робить екзистенціалізм "Філософією відчаю". Це одна з найпопулярніших течій західної філософії XX століття.