Хрестові походи сприймалися як очищувальний засіб від перенасиченості Заходу. У свідомості європейців зміцнювалося уявлення про незліченні багатства Сходу, яке породжувало спрагу завоювання родючих земель та придбання скарбів. Сирія та Палестина, куди збиралися вирушити хрестоносці, у Х-ХІ ст.
Хрестові походи – серія релігійних військових походів XI-XV століть із Західної Європи проти мусульман і не тільки. У вузькому сенсі — походи 1096-1272 років у Палестину, спрямовані на визволення святинь християнства (насамперед Єрусалима з Труною Господньою), проти сельджуків.
Причини та цілі: 1) Війна за визволення Святої землі – Єрусалима; 2) Війна із мусульманами; 3) Прагнення завоювати мусульманські землі (багатство, території, влада).
Хрестові походи проходили під приводом визволення священних земель від загарбників. Під проводом католицького лідера папи Римського влаштовувалися масові походи на мусульманські та язичницькі міста, держави.