Міф про Нарциса – це не просто історія нерозділеного кохання. У ньому є прихований зміст, осуд, але також і жаль. Юнак обдарований богами рідкісної краси, але він іграшка в руках долі. Він побачив зовнішню красу, хай навіть свою (Нарцис не знав, що бачив її обличчя в річці), і забув про весь світ.
Так трапилось Нарцис побачив свій відбиток – не зміг відірвати від нього свій погляд, і невдовзі помер. Мораль міфа – Треба дбайливо ставитися до почуттів оточуючих, а любов передбачає самовіддачу і турботу про оточуючих, а не милування собою.
Нарцис, гарний, але гордий юнак, нікого не вважав за гідне кохання, крім себе. Німфа Відлуння зустріла Нарциса, що заблукав у густому лісі під час полювання, і закохалася в нього.
Відлуння від безнадійної пристрасті незабаром висохла і перетворилася на луну, але перед смертю вона встигла прокляти Нарциса: «Нехай не відповість Нарцису взаємністю той, кого він покохає». Боги покарали юнака, як і просила Ехо.