Аналогічний стрекотіння є і у зяблика, однак у синиці воно має дзвінкіший тембр. Пісня часто звучить під час спілкування між членами пари, або коли птах збуджений. Крім власне співу, є і так звана підпісня — мелодійне тихе щебетання, «муркотіння», що найчастіше виконується у лютому чи березні.
Ця пташка трохи менша, і шапочка у неї не чорна, як у великої синиці, а ніжно-блакитна, блакитна. Тому й називається вона синиця-блакитна.
Така діяльність синиць особливо корисна тому, що вони знищують шкідників не лише влітку, а й узимку, коли більшість комахоїдних птахів відлітають у теплі краї. Крім того, синиці видобувають комах з таких укриттів, які недоступні для інших більших, ніж вони, птахів (наприклад, дятлів).
Це, перш за все, залучення пари та позначення меж своєї ділянки. У середніх широтах обидві завдання зазвичай лягають на самців, але це значить, що й супутниці зовсім вміють співати. Нове дослідження, виконане орнітологами з Австрії та Чехії, показує, що самки, можливо, співають куди частіше, ніж прийнято рахувати.