У Київській Русі вже в X столітті існував «повіз» — обов'язок населення надавати коней «від табору до табору» для князівських гінців та слуг. Наступна історія російської пошти пов'язана з ямами. поштовими станціями, заснованими у XIII столітті, у період Золотої Орди, для швидкого зв'язку з її околицями.
В ті часи пошта називалася cursus publicus ("курсус публікус" – державна пошта), була підпорядкована безпосередньо імператору та не дозволялася для приватних послань. Завдяки єдиній поштовій мережі існував зв'язок між окремими частинами Римської імперії.
Польова пошта – вид поштового обслуговування у військових частинах у мирний час, організованого замість поштового зв'язку через звичайні державні поштові відомства.