Голубові козаки (голота, від укр. голота) — найбідніша і найчисельніша частина донського та запорізького козацтва.
Термін «козак» відомий давно. Ще у X столітті грецькі історики називали частина хазарів казахами та кассами, а в арабських та інших джерелах –козаками. У російській історії зустрічаються такі назви, як касаги, касоги.
У росіян літописах та офіційних документах Російської держави до кінця XVIII ст. називалися черкаси.
До створення російськомовних козацьких військ та утворення тюркського народу «козаків», яких росіяни, щоб не змішувати з росіянами козаками, називають «казахами», козак – це ізгой, що годує себе своїм мечем. Але також козак — це землепрохідник, людина, яка сама пускається в далеку і небезпечну дорогу без товаришів.