Пиротихника, устар. піротехнія (ін. -Греч. πῦρ «вогонь, жар» + τεχνικός від τέχνη «мистецтво, майстерність, вміння») – галузь техніки, пов'язана з технологіями приготування горючих складів та спалювання їх для подачі сигналу або створення візуального ефекту.
Феєрверки були винайдені в Китаї у XII столітті н. е. У Європі феєрверк уперше з'явився в Італії. У Росії майстри феєрверків з'явилися в 1545 при Стрілецькому полку, а перший масштабний феєрверк на території країни отримали можливість побачити в 1674 жителі Устюга.
У складі бенгальських вогнів ті самі сполуки – барій азотнокислий, залізний і титановий порошок, алюмінієва пудра, сажа, крейда, калієва селітра. Також включають крохмаль, целюлозу, фенолформальдегідну смолу.
Використовуються хімічно активні метали (Алюміній, титан, магній), чиє горіння при високій температурі дає яскраве світло. Це їхня властивість стали використовувати для запуску феєрверків та інших піротехнічних забав ще в 19 столітті.