1 липня 1966 року у СРСР було запроваджено щомісячну зарплату колгоспників. Вперше за багато років мешканці сіл та сіл почали отримувати «живі» гроші. До цього вони працювали за трудодні та "палички" – за кожен відпрацьований у колгоспі день ставилася паличка, а наприкінці року за їх кількістю здійснювався розрахунок сільгосппродукцією.
До отримання продукції праця колгоспників оплачується за нормами виробітку та тарифними ставками. Почасово-преміальна система застосовується у с. -х. галузях, що не виробляють продукцію (ремонтні майстерні, різні господарські та транспортні роботи).
Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 18 травня 1966 року «Про підвищення матеріальної зацікавленості колгоспників у розвитку громадського виробництва» замість трудоднів вводилася гарантована оплата праці колгоспників, включаючи право на додаткову оплату та премію.
Значить, вони отримували близько 300 кг зерна від колгоспу в середньому у країні. Але що робити колгоспнику із цим зерном? Зрозуміло, годувати свійських тварин. Курці на рік потрібно 50 кг зерна, отже, наш горезвісний середній колгоспник міг прогодувати виданим йому зерном на рік 6 курей.