Середній час розкладання пластмасових виробів, створених за різними технологіями, коливається від 400 до 700 років. Поліетиленові пакети, які повсякденно використовуються людьми, у природі розкладаються від 100 до 200 років. Це зворотний бік міцності та довговічності пластикових виробів.
Пластик а – синтетичний хімічний матеріал, який бактерії не можуть споживати. На звалищах пластик розкладається у процесі фотодеградації – ультрафіолетове випромінювання сонця руйнує хімічну структуру пластика і згодом розбиває великий предмет більш дрібні частини.
Проблема полягає в тому, що полімерів, подібних до пропілену, в природі мало. Тому мікроорганізми, що розщеплюють матеріали, просто не можуть розпізнати зв'язки, які утримують ці полімери разом. З цієї ж причини чисто теоретично полімери в пластиці можуть зруйнуватися лише через сотні тисяч років.
А от розкладаються пластикові пляшки від 450 до 1000 років, залежно від клімату та складу пластика. Більшість пластикових пляшок зроблено з поліетиленового терефталату, який майже не розкладається ні за скільки часу.