Костя – один із центральних персонажів оповідання, він один із селянських дітей, що стережуть табун. Хлопчику близько десяти років, він має невелике загострене донизу обличчя, посипане ластовинням, тому нагадує білку. Його губи майже не видно, а очі були великі, чорні та маслянисті.
Все обличчя його було невелике, погане, у ластовиння, донизу загострене, як у білки; губи ледве можна було розрізнити; але дивне враження справляли його великі, чорні, рідким блиском блискучі очі: вони, здавалося, хотіли щось висловити, навіщо мовою, — мовою принаймні, — не було слів.
Автор ставився до Кості з цікавістю, з особливою несхожістю. Костя йому подобається. Автор із самого початку звертає увагу на його задумливий вираз обличчя, зазначає, що Костя завжди ніби хоче щось сказати, але йому не вистачає слів.