У 610 року, у віці 40 років, оголосив себе посланцем (расуль) і пророком (набі) єдиного Бога (Аллаха) і почав проповідувати в Мецці нову монотеїстичну релігію, яку він назвав ісламом.. У своїх проповідях Мухаммед закликав до віри в єдиного Бога, говорив про братерство віруючих та дотримання простих норм моралі.
Основоположником ісламу та першим його проповідником був житель Мекки Мухаммад, виходець із племені курайш. Народився він приблизно 571 року в сім'ї небагатого купця із знатного, але бідного роду хашим.
Цей (610 рік) рік вважатимуться роком виникнення ісламу. Протягом 3-х років після початку посланської місії пророк Мухаммед вів таємну проповідь серед своїх друзів та близьких. У цей період іслам прийняли близько 40 осіб, серед яких були дружина Мухаммеда Хадіджа, Алі ібн Абу Таліб, Абу Бакр та інші.
Засновник ісламу До Мухаммада арабам були відомі монотеїстичні релігії – юдаїзм і християнство (останнє – переважно в неортодоксальних формах: аріанство, несторіанство, монофіситство); як самостійна форма монотеїзму в Аравії був поширений ханіфізм.