Відповідно до пункту 2 статті 207 Податкового кодексу Російської Федерації (далі – Кодекс), якщо інше не передбачено зазначеною статтею, податковими резидентами визнаються фізичні особи, які фактично перебувають у Російській Федерації не менше 183 календарних днів протягом 12 наступних поспіль місяців.
Людина втратить цей статус автоматично, якщо перебуває за кордоном понад шість місяців (183 дні) на рік. Якщо особа отримала іноземну резидентство, то можна подати заяву «Про невизнання податковим резидентом РФ» у ФНП, доклавши до нього відповідний підтверджуючий документ.
Якщо людина знаходиться на території Росії 183 дні і більше протягом 12 місяців поспіль, він стає податковим резидентом. Якщо ж співробітник поїхав, наприклад, до Туреччини і протягом року перебував у РФ менше 183 днів – він автоматично стає податковим нерезидентом.
Це можуть бути будь-які 12 місяців, що йдуть підряд один за одним. Якщо людина не задовольняє цим вимогам, то вона не вважається податковим резидентом Росії. Громадянин РФ, який понад півроку живе за кордоном, втрачає статус податкового резидента РФ.