Гранично допустима концентрація (ГДК) – максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об'єму або маси, яка при щоденному впливі протягом необмеженого часу не викликає будь-яких хворобливих змін в організмі та несприятливих спадкових змін у потомства.
Залежно від значення ГДК хімічні речовини у повітрі класифікують за рівнем небезпеки. Для надзвичайно небезпечних речовин (пари ртуті, сірководень, хлор) ГДК у повітрі робочої зони не повинна перевищувати 0,1 мг/м3. Якщо ГДК становить понад 10 мг/м3, та речовина вважається малонебезпечною.
Середньодобове значення ГДК (ПДКс. с.) встановлюється в мг/м³ для попередження загальнотоксичної, канцерогенної, мутагенної та сенсибілізуючої дії речовини на організм людини та враховує можливість накопичення в організмі та розвиток хронічної інтоксикації.