Конюшина лучна широко поширений на луках у лісовій та степовій зонах, а також у лісовому та субальпійському поясах гір. Він звичайний також на галявинах, узліссях, серед чагарників, у придорожніх смугах. Віддає перевагу місцепроживання з помірним водним режимом і нейтральною реакцією середи.
Виростає на всій території Європи, у Північній Африці (Алжир, Марокко, Туніс), Західній та Середній Азії. На території Росії зустрічається в європейській частині, Сибіру, Далекому Сході та Камчатці.
Стебло прямостояче або висхідне, опушене притиснутими волосками. Листя трійчасті (1) з широкими прилистками, звуженими в ость, наполовину зрослими з черешком (2), листочки еліптичні, майже цілокраї, зазвичай з білим малюнком у вигляді трикутника (3). Квітки зібрані в кулясті головки (4).
Коренева система у конюшини лучної пізньостиглого типу стрижнявато-мочковата, у скоростиглого – стрижнева, добре розвинена. Коріння конюшини лучної проникають у ґрунт на глибину – 2-2,5м і поширюються убік від стрижневого кореня на 50-60см.