"місячна соната" викликає у мене смуток, смуток та почуття самотності та скорбота, але вона водночас звучить спокійно та чуттєво.
Образний зміст фіналу «місячний» сонати у грандіозній сутичці емоції та волі, у великому гніві душі, яку не вдається опанувати своїми пристрастями. Не залишилося й сліду від захоплено-тривожної мрійливості першої частини та оманливих ілюзій другої. Але пристрасть і страждання вп'ялися в душу з незвіданою досі силою.
Дивно, але назва «Місячнаміцно закріпилося за сонатою завдяки берлінському поетові, який порівняв першу частину твору з прекрасним пейзажем Фірвальдштетського озера місячну ніч.