Образ вікінгів виявився затребуваним у Третьому рейху, де під вікінгами розуміли північних германців арійської раси, споріднених з німцями. Переважно із скандинавських добровольців було сформовано 5-ту танкову дивізію СС «Вікінг».
Шведські, норвезькі та датські вікінги, які рухалися на захід, відомі за латинськими джерелами під ім'ям норманів (лат. Normanni). Точний етнічний склад вікінгів у Східній Європі (у балтійських землях та на Русі) невідомий, але європейські історики припускають, що це могли бути шведи.
Вікінги не відрізнялися осілістю і не дотримувалися законів. Варяги ж були своєрідним соціальним пластом суспільства. Такі собі воїни за наймом, що охороняли кордони Візантії від набігів тих же вікінгів. Старша дочка візантійського імператора Олексія Комніна Ганна написала про варягів у своїй праці під назвою «Олексіада».
Середній зростання вікінгу становив лише 170 сантиметрів. На сьогоднішній день – це середній зріст сучасного китайця, а вони, як відомо, не дуже відрізняються "заввишки". Звичайно, були серед вікінгів і реальні гіганти, археологи знаходили кілька скелетів зростанням вище двох метрів, але це був виняток, а не правило.