Для промислового вирощування шафрану з метою отримання приправи або сировини для лікарських засобів використовується лише один сорт крокусів, а саме крокус (шафран) посівний (Crocus sativus). Це осінньо-квітучий сорт шафрану. У дикому вигляді цей сорт не трапляється. Шафран вирощують із насіння.
Шафран жовтий, або крокус жовтий (Crocus flavus) – висота квітконоса 5-8 см.Види крокусів (шафрану)
- «Агнес» — світло-бузковий із сріблястим краєм (3,5 см)
- "Вангард" – світло-бузковий, зовні сріблястий (4,5 см)
- "Глорі оф Сассенхайм" – сірий зі світло-пурпуровими смужками і темно-пурпурною основою (5 см)
Якщо знову-таки говорити про Північну півкулю, то в шафранових регіонах крокуси зазвичай висаджують у червні на глибину 7-15 см. Як свідчить досвід італійських виробників, висаджування цибулин на глибині 15 см з інтервалом 2-3 см оптимально для високої врожайності ниток.
Існує понад 80 видів шафрану, 19 їх виростає біля колишнього СРСР. Цвіте шафран на Близькому Сході, у Малій Азії, у Центральній, Південній Європі, Північній Африці. Найбільш відомими виробниками шафрану є Іран та Іспанія, а найціннішим вважається шафран, вирощений в Індії, Кашемір.