Артезіанською свердловиною називають свердловину, глибина якої становить від 30 до 200 метрів, залежно від геології місцевості. Але її особливість полягає не в протяжності, а в тому, що вода знаходиться між шарами вапняку, який є своєрідним фільтром і забезпечує чистоту води.
Артезіанської називається свердловина, що живиться з вапнякових водоносних горизонтів, що залягають на глибині від 35 до 240 метрів, залежно від геологічних особливостей ґрунту.
Артезіанські води (від Artesium, латинського назви французької провінції Артуа, де ці води використовувалися з XII століття) – напірні підземні води, ув'язнені у водоносних пластах гірських порід між водостійкими шарами.
Артезіанська вода, яка після очищення стає питною, знаходиться на глибині 100-1000 метрів. Зазвичай підземні водні басейни утворюються в геологічних структурах певного типу, наприклад, мульдах (чашах у товщі породи) або западинах.