У російській мові до твердих ставляться приголосні [п], [б], [ф], [в], [т], [д], [с], [з], [ц], [ш], [ж], [к], [г] ], [х], [м], [н], [р], [л]. Більшість їх утворюють пари з м'якими приголосними: [п] — [п'], [б] — [б'] тощо.
Завжди тверді звуки: [ж], [ш], [ц]. У випадку з рештою згодними – якщо після них стоять голосні літери е, е, ю, я, і або ь, то згодні будуть м'якими. Якщо ж слідують голосні А, О, У, Ы, Е, то згодні будуть твердими.
Чую твердий приголосний звук – пишу після нього на місці голосного звуку букви: А, О, У, Ы, Е. Чую м'який приголосний звук перед голосним звуком – позначаю його м'якість голосними: Е, Е, І, Ю, Я. Чую м'який звук на кінці слова або перед приголосним звуком – м'якість показую Ь.
Згідні літери Ж, Ш, Ц завжди позначають тверді приголосні звуки [ж], [ш], [ц], незалежно від цього, які літери стоять після них. Також завжди тверді приголосні звуки позначають усі згодні літери, крім Й, Ч, Щ, якщо за ними слідують голосні літери А, Про, У, Ы, Еге.