Якщо після приголосного стоять літери, що позначають твердість звуку (а, о, у, ы чи е), він буде твердима якщо літери, що позначають м'якість (я, е, е, ю, і або ь), – м'яким. Виняток – деякі запозичені слова, наприклад фо[не]тика.
У російській мові до твердим відносяться згодні [п], [б], [ф], [в], [т], [д], [с], [з], [ц], [ш], [ж], [к], [г], [х], [м], [н], [р], [л]. Більшість їх утворюють пари з м'якими приголосними: [п] — [п'], [б] — [б'] тощо.
Запам'ятайте: Завжди м'які звуки: [й'], [ч'], [щ']. Завжди тверді звуки: [ж], [ш], [ц]. Інші звуки є м'якимиякщо відразу за ними слідують голосні букви е, е, і, ю, я або ь, і твердими, якщо за ними йдуть інші голосні та приголосні.