До кінця існування СРСР радянська економіка і промисловість за валовими показниками посідала друге місце у світі, поступаючись лише США (приблизно 50 % від економіки США).
У СРСР (1921–1991 рр.) командна економіка характеризувалася директивним плануванням, централізованим ціноутворенням та адміністративним розподілом ресурсів між підприємствами, а також широким використанням підневільної праці селян та ув'язнених» [3, с. 105].
Вона виявилася неефективною по деяким причинам. По-перше вона не передбачала індивідуальної праці та приватної власності. Через це губився стимул для роботи у багатьох людей. Зрівняльні умови позначалися на свідомості робітників, тому внаслідок проведення цих заходів у державі утворювалося дармоїдство.