Кірсанова характеризують такі слова автора: він інтелектуальний, принциповий, проникливий, благородний і захоплюється англійцями, має вольовий характер (хоч його високі ліберальні принципи про свободу та рівність так і залишаються на словах, за силою свого характеру він справді гідний суперник Базарова).
Він добрий, лагідний та гостинний. На відміну від Павла Петровича, трохи боягуз. Нових і прогресивних ідей він побоюється, але у відкритий конфлікт із Базаровим із цього приводу не вступає. Микола Петрович – Дворянин і поміщик.
У минулому Павло Петрович був великосвітською людиною. Його завжди можна було побачити у вищому світлі, і там його поважали за його ввічливість, шанобливість, великодушність і, звичайно, зовнішню привабливість.
На думку Павла Петровича, російський народ – патріархальний, свято цінує перекази, неспроможна жити без релігії. Він розчулюється відсталістю народу і в цьому бачить запоруку порятунку суспільства. Становище народу викликає у Базарові не розчулення, а гнів. Він бачить неблагополуччя у всіх галузях народного життя.