Піноккіо дерев'яний хлопчик і син майстра Джепетто. Був звичайною лялькою, але незабаром був пожвавлений Синьою Феєю. Має найкращого друга і совість — цвіркуна на ім'я Джимині Крикет, і двох домашніх тварин: кошеня Фігаро та золоту рибку Клео. Дуже цікавий та наївний.
Синдром Піноккіо, який описав доктор Майкл Тітце в 1996 р., має на увазі ірраціональний страх перед глузуваннями з боку оточуючих. Той, хто страждає на цю фобію, «дерев'яніє», тобто відчуває м'язову напругу, скутість. У нього спостерігаються ознаки реакції завмирання у відповідь на «загрозу».
У образ Піноккіо автор змалював з Піноккіо Санчеса, флорентійського артиста балагану. І найголовніша відмінність: у «Пригодах Піноккіо» немає найголовнішого символічного метафоричного знака Золотого ключика, на якому зав'язана сюжетна лінія «Пригод Буратіно».
Вперше опубліковано 7 липня 1881 року в Римі, у «Газеті для дітей». Окреме видання було у 1883 році. Головний герой книги Піноккіо (від італ. pino «сосна» + occhio «око»), зроблений з дерева хлопчик, ніс якого збільшується щоразу, коли він каже неправду.