Маяковський належав до такої течії як російський футуризм.
Маяковський був серед авторів перших футуристичних маніфестів «Лихта громадського смаку», «Садок суддів», «Ідіть до біса». Але нігілістичне бунтарство футуристів не могло задовольнити поета. Протест його героя проти навколишньої буржуазної дійсності стає дедалі соціально осмисленим.
Маяковський виділявся всім — на зріст (він складав майже 1,9 метра!), гучним голосом, незвичайним підходом до мистецтва… А також стилем одягу. На один із своїх виступів він замість піджака чи сюртука, як це було прийнято, натягнув чорно-жовту кофту.
У 1918 році Маяковський організував групу "Комфут" (комуністичний футуризм), в 1922 році – видавництво "МАФ" ("Московська асоціація футуристів"), в якому вийшло кілька його книг. 1923 року організував групу «ЛЕФ» («Лівий фронт мистецтв»), товстий журнал «ЛЕФ» (у 1923—1925 роках вийшло сім номерів).