У монографії розглянуто особливості державного управління Російської імперії за царювання Миколи I (1825—1855 рр.) через історію функціонування вищого законодавчого органу – Державної ради.
для здійснення охорони державного устрою, нагляду та контролю за діяльністю державного апарату та виборних установ за указом імператора Миколи I був засновано вищий орган політичного розшуку в Росії – III відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії.
Не маючи змоги переконати брата зайняти престол і отримавши його остаточну відмову (хоч і без формального акту зречення), великий князь Микола Павлович наважився прийняти трон згідно з волею Олександра I. Увечері 12 (24) грудня 1825 р. М. М. Сперанським було складено Маніфест про сходження на престол імператора Миколи I.