125 – остання симфонія Людвіга ван Бетховена (1824). Вона включає в себе частину Ode an die Freude («Оди на радість»), поеми Фрідріха Шіллера, текст якої виконується солістами та хором в останній частині.
Дев'ята симфонія підбиває підсумки шуканням Бетховена у симфонічному жанрі і насамперед у втіленні героїчної ідеї, образів боротьби та перемоги — пошукам, розпочатим за двадцять років до того в Героїчній симфонії.
Небувала тривалість (1 година 10 хвилин, з яких одна лише фінальна частина триває 25 хвилин), введення в партитуру солістів і хору, використання поеми «Ода на радість» Шіллера, винятковий успіх — все це сприяло величезній популярності Дев'ятої симфонії, яка стала справжнім «вибухом»
Людвіг ван БетховенСимфонія № 9 / Композитор 200 років тому, у 1812 році, Людвіг ван Бетховен приступив до роботи над своєю знаменитою Дев'ятою симфонією. З того часу Дев'ята стала самостійним жанром і обросла легендами – у тому числі й зловісними. Остання із завершених симфоній великого майстра, Дев'ята Бетховена, "зріла" понад дванадцять років.