При житті Кант опублікував інші важливі роботи з етики, релігії, права, естетики, астрономії і історії. До них відносяться «Загальна природна історія» (1755), «Критика практичного розуму» (1788), «Критика здібності судження» (1790), «Релігія в межах лише розуму» (1793) і "Метафізика вдач" (1797).
Іммануїл Кант Найбільша заслуга Іммануїла Канта, Як філософа, полягає в тому, що він запропонував глибокодумне рішення тієї задачі теорії пізнання, яка здавна поділяла мислителів на прихильників емпіризму і раціоналізму.
І. Кант був переконаний у тому, що основна задача філософії полягає у пізнанні життя, а «найголовніший предмет у світі, до якого ці пізнання можуть бути застосовані, – це людина, бо вона для себе своя остання мета»6.