Коли захворіла на сухоти моя дружина — її звали Мартою — і лікар прописав їй різні дорогі ліки і наказав годувати її вершками та винними ягодами та напувати гарячим червоним вином, я вкрав із сервізу графині Тун маленьке золоте блюдо, розбив його на шматки і продав.
В один із зимових вечорів 1786 року на околиці Відня у маленькому дерев'яному будинку помирав сліпий старий — колишній кухар графині Тун. Власне, це був навіть не хата, а старенька сторожка, що стояла в глибині саду. Сад був завалений гнилими гілками, збитими вітром.
У оповіданні «Старий кухар» насправді головними героями є не старий та його дочка, а великий музикант Моцарт та його чарівна музика. Вона не тільки чудовим чином прикрашає вмираючому кухареві його останні хвилини, а й приносить полегшення мукам совісті.