вона відбиває звук [əʊ] у відкритому ударному складі («no», «home»), у закритому складі, що закінчується буквосполученням «ld» (наприклад, «old»), наприкінці слова («hero»); в ударному закритому складі дає звук [ ɒ ] – "not"; вимовляється як [ ɔː ], якщо після стоїть літера "r" – "order".
OO – вимовляється як «у». Частіше як довгий ([u:]), іноді короткий (у транскрипції пишеться як [ʊ] або [u].
O, o – 15-та літера базового латинського алфавіту, у більшості мов називається «про» і означає звук [o]. У деяких мовах позначає звук [u], наприклад, шведською або малагасійською. Подібне позначення літерою О звуку [u] зустрічається поза латини в коптському алфавіті.
У відкритому складі голосна літера О вимовляється як [ou] (у сучасних словниках найчастіше зустрічається такий варіант написання транскрипції: [əu]).