Початок масового мобільного зв'язку в Білорусі було покладено компанією «БелСел», мережі якої запрацювали 7 травня 1993 року. Спочатку у Мінську було лише 4 базові станції: на вулиці Золота Гірка, у Зеленому Лузі, Серебрянці та на Заході. Згодом стільниковий зв'язок з'явився в інших містах.
3 квітня 1973 У 1973 був випущений перший прототип портативного стільникового телефону – Motorola DynaTAC. Вважається, що перший дзвінок цим телефоном був зроблений 3 квітня 1973 року, коли його винахідник, співробітник Motorola Мартін Купер, зателефонував конкуренту з AT&T, Джоелю Енгелю.
в Чикаго почалися випробування першої дослідної системи стільникової зв'язку на 2 тис. абонентів. Тому 1978 рік можна вважати роком початку практичного застосування стільникової зв'язку. Перша автоматична комерційна система стільникової зв'язку була введена в експлуатацію також у Чикаго у жовтні 1983 р.
В Росії стільниковий зв'язок почала впроваджуватися з 1990 року, комерційне використання розпочалося з 9 вересня 1991 року, коли у Санкт-Петербурзі компанією «Дельта Телеком» було запущено перша в СРСР стільникова мережу (працювала в стандарті NMT-450) і було здійснено перший символічний дзвінок по стільникового зв'язку мером Санкт-Петербурга.