Єремєєв відносить завершення формування турецької народності до кінцю XV – першій половині XVI в. Сучасні турки склалися з двох основних компонентів: тюркських кочових скотарських племен (переважно огузи та туркмени), що переселилися в XI—XIII століттях із Середньої Азії та Персії, та місцевого малоазійського населення.
Предки турків були великими завойовниками, Стамбул був Константинополем — одним із найважливіших міст у Римській імперії, а зараз у Туреччині існує соціальна нерівність.
Предки турків — огузи, вторглися до центральної частини сучасної Туреччини в середині XI століття з Огузької держави, що знаходилася на території сучасного Казахстану. 29 травня 1453 року турки захопили у греків Константинополь (нині Стамбул).
Османи походили з огузького племені кайи, що мешкав у Середній Азії. Рятуючись від нашестя монголів, частина племені відкочувала на захід, де їхні ватажки перебували на службі у хорезмшаха Джалал ад-діна.