Взагалі до Софії Павлівні важко поставитися не симпатично: у ній є сильні задатки незвичайної натури, живого розуму, пристрасності та жіночої м'якості. Вона занапащена в задусі, куди не проникав жоден промінь світла, жоден струмінь свіжого повітря. Недарма любив її й Чацький.
"Софія Павлівна зовсім не така винна, як здається. Це – суміш добрих інстинктів з брехнею, живого розуму з відсутністю всякого натяку на ідеї та переконання, плутанина понять, розумова і моральна сліпота – все це не має в ній характеру особистих вад, а є, як спільні риси її кола”.
Складність та суперечливість характеру Софії полягає в тому, що незважаючи на всі свої позитивні якості, вона віддає перевагу Молчаліну Чацькому. Навіть Чацький обманюється в ній: він вважає їхні стосунки справжніми почуттями, тоді як Софія сприймає їх як дитячу закоханість.