Тут його, як випускника Лейпцизького університету, прийняли на роботу до Сенату з чином титулярного радника. Робота на посаді протоколіста була монотонною, та Радищев 1773 року перейшов на службу до генерала Брюса. Невдовзі його призначили військовим прокурором – обер-аудитором.
У початковому навчанні Радищева брав, мабуть, безпосередню участь його батько, людина побожна, що добре володіла латиною, польською, французькою та німецькою мовами. Як було прийнято на той час, російській грамоті дитину навчали за часословом і Псалтирею.
П. Олександр Миколайович Радищев (1749-1802+) найбільше нам відомий як автор книги "Подорож із Петербурга до Москви" (1790), за яку Радищев був засланий до Сибіру в Ілімський острог і був повернутий до Петербурга (1797) тільки після смерті Катерини II.