Найраніші (XXIII-XVII століття до н. е.) зі знайдених дзвонів мали невеликі розміри і були виготовлені в Китаї. У Китаї також вперше створили музичний інструмент із кількох десятків дзвонів.
Звичай дзвонити в дзвони виник задовго до появи християнства. Ще в Стародавньому Єгипті ударами в гонг відзначався початок жертвопринесення. Після встановлення християнства дзвоновий дзвін став використовуватися для оповіщення про початок служби в церкви.
Дзвони на Русі вперше згадуються у літописах 988 року, що дає підстави припускати, що з'явились вони ще раніше. У XV столітті у Росії з'явились заводи з відливання дзвонів.
За припущеннями деяких учених слово дзвін бере початок від грецького калкуна, що означає клепало або било. (Біло або білцо – це металева або дерев'яна дошка біля сажня довжиною, в яку вдарялося особливою калатушкою). У Стародавній Русі дзвони називалися також тяжка, від «тяжких», тобто.